Світло ледве лилось
Крізь вуаль заметілі,
Оксамитним теплом
⠀⠀⠀⠀сповила́ ніч п'янка...
Не завадить нам хтось -
Боги так захотіли,
Чом, кохана, таїш
⠀⠀⠀⠀погляд свій боязка?
⠀
Я торкнусь ніг твоїх
Задоволено й грішно
І тремтінням дрібним
⠀⠀⠀⠀відгукнуться вуста...
В діалогах шальних
Поведемось неспішно,
Лиш на потім - стрімка
⠀⠀⠀⠀В забутті висота...
⠀
Рук твоїх рух легкий
Пальці вельми нестримні,
Як стискають мене
⠀⠀⠀⠀близ вулкану грудей...
Дай-но біля ріки
Ще надихатись нині,
Відчуваючи смак
⠀⠀⠀всіх майбутніх страстей...
⠀
Посміхнись, відпочинь
Виправ локони пряні, -
Доведеться ще нам
⠀⠀⠀на верхів'я зійти.
Мимохідь тільки скинь
Соки ласки в нірвані...
О, як солодко вдвох -
⠀⠀⠀в цій чарі́ вній путі...
⠀
Позабудьмо про все,
Про світа́нкові блиски.
Більш нічого нема:
⠀⠀⠀тільки я , тільки ти!
Тільки серце моє
І твоє - вельми близько:
На сторінках кохання,
⠀⠀⠀де - Ве́сни й квітки...
⠀
У кутках милих уст,
Я немов полуп'яний.
Ні, вертанню назад!
⠀⠀⠀- Ну і славно, що ні.
Вкрай нещадним здаюсь
Вихрем зною саванни.
І несе нас ковчег
⠀⠀⠀В полуночні вогні...
⠀
Тільки потім цілком,
На останнім спочинку,
Пелюстки як напоїть
⠀⠀⠀життєдайна смола,
Ми укриємся сном,
Зробим в бухті зупинку,
Де стоянка кохання
⠀⠀⠀навічно лягла́.
⠀
Позабулись слова,
На частки всі розпались.
Ти й надалі ж - моя,
⠀⠀⠀і надалі я - твій.
Лиш спочатку нова
Наша пісня співалась
Ми іще на зорі
⠀⠀⠀у кохання і мрій...
⠀
Автор Олександр Ковальчук
Перекклад Yurii Shybynskyi
ОРИГІНАЛ
* * *
Падал медленный свет
Сквозь вуали метели,
Теплым бархатом ночь обнимала, пьяня…
Никого больше нет -
Боги так захотели,
Что ж любимая прячешь робко взгляд от меня?
Я коснусь твоих ног,
В упоении грешном.
Мелкой дрожью, в ответ отзовутся уста…
Свой шальной диалог
Поведем мы неспешно,
На потом, на потом - в забытьи улетать.
Твои руки легки
И стремительны пальцы,
Прижимая меня у вулкана груди…
Дай у этой реки
Мне еще надышаться
В ‘предвкушении’ того, что пока впереди…
Улыбнись, отдохни -
Твои локоны пряны.
Нам еще предстоит на вершину взойти.
Мимолетом стряхни
Соки нежной нирваны…
О, как сладко вдвоем, нам на этом пути.
Позабудь обо всем,
Позабудь о рассветах,
Ничего больше нет: только я, только ты.
Только сердце мое
С твоим рядышком где-то,
На страницах Любви, где Весна и цветы.
В уголках твоих губ
Я кажусь полупьяным.
Нет возврата назад, ну и славно что нет…
Беспощаден и груб,
В вихрях знойной саванны
И уносит ковчег нас в полуночный свет…
А потом, а потом,
На последнем привале,
Напоив лепестки ‘жизнедайной’ смолой,
Мы укроемся сном,
К тихой бухте причалив,
Поселившись навек у Любви на постой…
Позабудь обо всем,
Позабудь о рассветах,
Ничего больше нет: только я, только ты…
Наша песня вдвоем
Лишь сначала напета.
Мы еще на заре у Любви и мечты.
ID:
940155
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.02.2022 22:29:44
© дата внесення змiн: 13.02.2022 22:29:44
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
