Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок.
Травами цілющими спою,
Всю красу вбиратиму очима.
Кину погляд на погідне небо,
Промінь ще не скрасив горизонт.
Заспокоїть птаха ніжний щебет,
Покидає землю милий сон.
Тільки він на світі всіх миліший,
Все, що так боліло - відболить.
І оця ранкова ніжна тиша,
Заспокоїть, хай хоч і на мить.
Капають повільно сині роси,
Це збиває вітер їх із трав.
Недалеко десь дзвенять вже коси,
Поки перший промінь не заграв...
Перший промінь висушить росу,
Але будуть пахнути ще трави.
Не гостри ти покищо косу,
Трохи відпочити маєш право.
Ти відчув, як пахне полином?
Ця трава чимало що лікує.
Подрімай, побачиш отой сон,
Він твої думки усі вгамує...
Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок!
Теплий і сонячний вірш, дорога Надюшко!
Дякую за подарований позитив!А Вам бажаю добра, тепла і гарного настрою!Щастя та здоров'я!