Давай загляну в очі волошкові,
В яких кохання блукає.
Вип'ємо келих п'янкої любові,
Що на сопілці дивно грає.
Роки біжать неначе осінь,
І дозріла квітка не одна.
А серце ще кохання просить,
В душі буяє юна весна.
Давай вдихнемо артомат літа,
Що пахне дурманом на вершині.
Там літає любов, тобою зігріта,
І в неї крила голубині.
Хоч сивий туман уже на скронях,
Та в серці ще пломеніє кохання.
Давай нап'юсь жаги, що у долонях,
І почую слова твого зізнання.