"Скоряки" – Автомобілі скорої допомоги.
"Скоряки"
Весело і жарко
Догорить солярка,
Змиє дощ ліловий
Кров і тлін бинтів.
Вдень уздовж обочин,
Наче плями ночі,
О́стовів тон чорний
Мертвих "скоряків".
Всі невже згоріли?!
Може все ж успіли
Вийти із отсіку
Через гар дверей.
Де ті екіпажі? –
Перемнож у ражі
Ціну Чоловіка
На число смертей!
Хрест червоний з патчу
Не несе удачу,
Не хистить затято –
Сенс війни звелів:
Вдови щоб ридали,
В Остови зміняли
Білосніжні а́вто
Наших "скоряків".
Тут – ні прав, ні правил –
Те, що мав поставив.
В цій шаленій гонці
Ставлять вояки:
Хто прорвася з аду,
Хто накрився "градом"...
Тліють на бетонці
"Скоряків" кістки.
Без поганих звичок,
Без броні і личок –
Геть легка добича
Для чужих стрілків!
В пам'ять для потомків
Згадка про подонків –
Чорний тон обломків
Білих "скоряків"!
Як іду по трассі,
Ржаві скрізь каркаси,
Непомітні в часі,
Та в однім із снів
Я побачу знову,
Наче давні схови,
Смоляні основи
Мертвих "скоряків"!!!
Оригінал
Весело и жарко
Догорит солярка,
Смоет дождь лиловый
Копоть, гарь и кровь.
Вдоль дневных обочин
Словно пятна ночи
Черные остовы
Мертвых «скоряков»
Может быть сгорели,
Может быть успели
Выйти из отсека,
Выбивая дверь.
Где те экипажи?
Перемножить страшно
Цену человека
На число потерь.
Красный крест на патче
Не несет удачи,
Не дает защиты,
Смысл войны таков:
Чтоб рыдали вдовы
Превращают в остовы
Белые машины
Наших «скоряков».
Нет ни прав, ни правил,
Что имел — поставил
В этой адской гонке.
Уплатить готов?
Кто ушел из ада,
Кто накрылся «градом»
Тлеют у бетонки
Кости «скоряков».
Хрупкие по-птичьи,
Без брони и лычек,
Легкая добыча
Для чужих стрелков.
В память для потомков
Памятник подонкам -
Черные обломки
Белых «скоряков».
Проходя по трассе
Не заметишь сразу
Ржавые каркасы,
Но в одном из снов
Я увижу снова
Черные остовы.
Черные остовы
Мертвых «скоряков».
