--Дивись-дивись: по барселонській бухті - люди
Неквапом ходять, як Іісуси по воді !!!..
Це вони ...палкою – спираються? Щось мутять?
Щось, бачиш, пильно розглядають в морі тім?
--Це ж дошка, із веслом, із опачи́ною* ,
Ну – серфінг сто́ячи, сапбо́рдинг, ти – не чув?, -
Моя студенточка, відпу́сткова дівчи́на,
Немов, знущалась, як з французів Чингачгук*
Мовчу, плетусь до бару на краєчку пляжу,
Й себе караю вкотре: на́що її взяв?..
Та доганяє, обійняла:
--Хочеш пляшку?
А може, краще, попливем за буй, біся́сь?
26.07.18 р. ( «Про випадковий захист мого здорового способу життя» )
*ОПАЧИ́НА, и, ж., діал.. заст. Весло. Чубаті запорожці, м’язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (Довж., І, 1958, 266)
*Чингачгук – літературний індіанський вождь, племя якого було страчене колоністами Америки ( з романів Фенімора Купера під серією «Шкіряна панчоха»)
ID:
800772
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 26.07.2018 08:47:22
© дата внесення змiн: 26.07.2018 08:50:40
автор: Юхниця Євген
Вкажіть причину вашої скарги
|
