Вони тримали небо над Майданом,
Над волею, над гідністю, над правом.
По духу кожен був із них титаном,
Хоч, як і всі, топтав в дитинстві трави.
Лишили все, що мали – працю, сім’ї.
Намети стали їхніми домами.
Їм Михаїл – архангел, дихав в тім’я,
Дим шинний обіймав їх замість мами.
Їх душі крила понесли до раю.
Тіла лишились – з кров’ю, та без тіней.
Надривний плач стрясав легені краю
Й неслося «Плине кача» просторінню.
Героїв лиця зараз на плакатах.
В музеях - шини, каски, заборола.
Та чи звернула правда шию кату?
Чи Україна зло переборола?
Багато праці та любові треба,
Щоб край верби на рівні ноги звівся,
Щоби на тлі барвінкового неба
Наш тризуб щирим сонцем заяснівся.