| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Наділила доля хрест - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. 
 КОМЕНТАРІ Світлая (Світлана Пирогова), 29.03.2018 - 08:32"В мандрівку життєву кликали вокзали, Що не все так просто, чомусь не казали."  Звісно, непросто, не знаємо, що нам чекати у майбутньому, але ж сподіваємось на краще. Гарно написала!       Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Так, завжди надіємось, що, там, за життєвим поворотом, нас чекає бажане та, правда, не все те вихидить, що думається.  Дякую, Світлано!     OlgaSydoruk, 22.11.2017 - 19:54"В мандрівку життєву кликали вокзали, Що не все так просто, чомусь, не казали."    Душевно,Валечко!         Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Молодість же все деякий час носить розові очки.  Дякую, Олечко!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Від душі дякую, Миколо!       Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Дякую, Миколо, дякую!       Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00...багато, певне, хто сидів би на одному місці, якби знав про труднощі, котрі очікують на нього...  Дякую, Люба!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Дякую сердечно за розуміння, Олечко!       Елена Марс, 15.05.2017 - 20:23Так,  ніхто не знає наперед,  як воно в житті складеться.  Гарні вірші,  душевні.   Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Отож,не буває, здебільшого, в житті, щоб "без *** без спотику".  Дякую, Оленко!     Ніна-Марія, 15.05.2017 - 10:11Життя прожити- не поле перейти. Це правда, Валю. Не так все просто в житті...           Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Це ми вже знаємо тепер, проживши певний відрізок відміряного нам, тут,на цій землі, часу.  Дякую, Ніно-Маріє!     Анатолій Волинський, 15.05.2017 - 09:44Гарно:про дороги,про тривоги,про красиві, в туфельках,ноги,як бігли без спочинку - не вгляділи половинку.За то, поетом стали,і нам... пісні співали.       Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Життєве дежавю що підштовхує виплескувати вічне, те, що нетлінне, що дрімає до часу у непокірних душах.  Дякую, Анатолію!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Сапоги, дак, это по вашей, по-мужской части, чтобы нас у ненастную погоду на руках было удобно носить.  Спасибо, Сергей!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Так, життя - це ще той суворий та невблаганний учитель...  Дякую, Віталію!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00...і перемагає на ній той, хто непадає духом...  Дякую, Надійко!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Фактично, Іринко, так і є. Згадалось давно минуле, коли в свої неповні 18, проти волі батьків пішла з дому відкривати для себе новий світ, бо в тому мальовничому куточку дитинства стало бракувати простору і ставило відтоді мене життя не раз на роздоріжжя, і не втомилось ставити й донині.  Дякую, люба!     Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00То це ми зараз про те знаємо, бо давно позмімали рожеві окуляри з очей.  Дякую, Лано!     | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||||||