Наділила доля хрест мені в дорогу,
Чемодан у руки, туфельки на ноги.
Шепотів щось вітер, сіючи тривогу,
Торсав за кофтину, відлунням лиш кроки.
А ще місяць в небі шукав половинку,
Златом навкруг зорі плели павутинку.
Похилилось жито в вечірнім спочинку,
Бігла в даль стежина не знаючи спинку.
Шелестом у листі вишні проводжали,
Десь далеко в лісі сови викрикали.
В мандрівку життєву кликали вокзали,
Що не все так просто, чомусь не казали.
14.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2017
автор: Валентина Ланевич