Мені тебе ніколи не забути,
Хоч навіть небо дном перевернути.
Ти спробуй, порахуй усі сніжинки
І повизбируй блискітки-зоринки,
Сплети вінок із місячного цвіту…
Хіба сховаєш від усього світу
Назавжди сонце, а чи небо ясне?
Вони, як те кохання, що не гасне,
Ночами пише місячну сонату
І обережно ходить по канату
У романтично-модних черевичках,
Вогонь приховує у запальничках,
Щоб запалати сяйвами зусюди…
А ти так легко постирав етюди,
Накреслені зустрічними вітрами —
Найкращими пейзажними майстрами.
Якби ж минуле можна повернути…
Та і тебе не вдасться вже забути. 20/05/16
Дякую, Наталонько, і за світлинку чарівну! Ви так гарно вмієте уміло світлинки підбирати-зачаровуєте))) 
Дякую! 
