Ця дорога в нікуди
І там не росте полин.
Навіть осінь не часто приходить сюди присісти.
До морозу у грудях -
Ти встанеш колись з колін
І в нікуди підеш опадати на землю листям.
Ця дорога в нікуди,
Так буде і так було,
Сто чумацьких шляхів не освітять твоїх півтемряв.
Світ по-трохи забуде
І зморшками на чоло
Проявлятися буде. Почне проростати зерня.
Ця дорога в нікуди.
Ну ось і прийшли, сідай.
З всіх криниць не нап'єшся і час обирати власну.
До морозу у грудях -
Ти скажеш своє "бувай".
І в нікуди підеш: божевільно-повільно. Вчасно.
