Немов поперек горла той кістяк –
Завада, перепона. Перекрито
Цей шлях знайомий ніби позаяк,
Мене для тебе знову наче вбито.
Можливо, вона краще багатьох,
Мені антонім – це є головне.
А скільки їх? Напевно, більше трьох:
Одні, одна, одно, один. Одне!
Вона – яскраві світлі ясні зорі,
А я ніхто. Ніщо. Проте, найгірша.
Нема різниці, як багато горя
В мені живе. Зате вона найліпша.
Купається у золоті дощів,
А я зідрала шкіру всю до крові.
Чого стоїш? До неї йди мерщій.
В ній так багато щирої любові!..
