Я постійно роблю помилку,
Вказуючи тобі новий шлях,
Коли б спинились на хвильку,
Віднайшли би реалі у снах.
Коли я лишаюсь сама,
Знаходжу ту думку,
Що нетямущі твої вуста,
Не знаходять собі притулку.
Коли ти лишаєшся сам,
Даєш волю своїм думкам,
Милуєшся віщим снам,
Де я-град по твоїм вустам.
У примарах надій та сподівань,
На марних страждань берегах,
По стежках життєвих блукань,
Ми шукаєм реалі у снах.
