Жива вода у дзеркалі над небом
Мигтить первісними слізьми.
І течія веде до тебе,
Де ми були іще дітьми.
Погляну в тонке плесо з вітром –
І вже не бачу тіні болю.
Колишній образ тихо з клітки
Злетить у воду – за спокоєм.
Вібрує серце в грудях світу –
То думка йде до водопою.
Помер твій образ. Нове світло
Ввімкнула ніч в своїх сувоях.
