Вже наступає осінь крадькома,
Смакує неминучу перемогу,
Благословляє Спасами трьома
Господар-серпень вересню дорогу.
Кладе у клунок яблука і мед,
І житній хліб, і пінний квас у пляшці.
Тчуть павуки шовкове макраме –
Окрасу для осінніх декорацій.
Ще полуднева спека, як сироп, –
Така густа й тягуча, аж до млості…
Та вже рябіє барв калейдоскоп,
Гірчить димами перегрітий простір.
Віджнивували. Бороди снопів
Пекуче сонце смалить на жердинах,
Вже й деревій в отаві перепрів
І висохла знекровлена малина.
Плакучих верб розкішна бахрома
Лоскоче хвилі сріберноголосі…
Благослови ж бо Спасами трьома
Мене, мій Боже, на порозі в осінь!
З превеликим задоволенням додав в обране.
Ви наша золота скарбничка сріберноголосого народного фонду віршованих дорогих душі людської промовлень, Наталю. Ось в таких краях і вимиває вода нам в дарунок поетичні самородки...
Дякую ще раз...
А я вчора подякував літу...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам сердечно за такий красномовний коментар і тепло Ваших слів! Приємно надзвичайно! Зайду на Вашу подяку літу.