Ну-у, москалик Македонський був із Македонії, власне греки, елліни, вважали їх варварами, хіба ні? Росія так само має культурне надбання, яким варто захоплюватися - і менше з тим, чи не кожен українець тепер її якщо не ненавидить, то зневажає точно. Сила Японії в тому, що вона змогла уміло скористатися надбаннями сусідніх культур (а у цьому столітті - і не зовсім сусідніх), перетворити і розвинути їх відповідно до свого національного характеру і вмінь. Однак тоді, коли ці сусідні культури вже давно зростали й розвивалися, Японія ще в печерах сиділа

Росію так само знають у світі, і мало хто знає Україну - переважно як країну "біля Росії", і вже ж напевне не відають, що левову частку культурних і наукових надбань Росії творили власне українці. Переважна більшість українців знають Японію лише ззовні, так би мовити, не заглиблюючись в тонкощі її історичного і культурного, тим паче - метаісторичного розвитку. Хто зна, що було б з Японією і як би ми до неї ставилися, якби її мілітаризмові свого часу не обрізали добряче крила. Звісно, що історія не має умовного способу, але ж думати не заборонено.
Ви не подумайте, Вікторе, це я не чіпляюся до вашого вірша - просто він навів мене на ці роздуми, за що вам і вдячна.