Не воруши, не смій. Залиш минуле
У цих безоднях пережитих днів.
Наш світ кричав, та ми його не чули.
Наш світ палав, і аж до тла згорів.
Не бий мене словами на прощання.
Не оскверняй цю пам'ять, ще живу.
Вона свята. Прийми моє мовчання.
Я не натягну слова тятиву.
Не дозволяй собі залити горем
Безцінний досвід, скошені жнива.
Так, наших почуттів безкрає море
Згубилось, зникло, висохло до дна.
Прийми це з честю. Не криви душею,
Ми взяли, мабуть, більше, ніж могли.
І не суди, не ти є нам суддею,
Лиш Бог і зорі ті, що нас вели.
Не рухай грань. Немає там покути.
Ми відпалали сотнями вогнів.
Наш світ кричав, ми не змогли почути.
Наш світ до смерті нами відболів.
06.01.2015 р.
Гарний віршисько, Альбіно! 
