Як сумно, як боляче і як гарно...

Та маю надію, що все це терини і поранення на важкому "фронті" кохання...Той, хто помиляється і робить дурниці, завжди потім страшенно про це шкодує, повірте!Як не дивно, такі наші чоловічі помилки тількі зміцнюють нашу любов до своєї Єдиної і змушують ще з більшою повагою і піднесенням ставитись до цієї рідної коханої жінки, яка зуміла попри все зберегти свою любов до цього Нерозумного! Але, якби не оці наші чоловічі дурниці, не було б такої прекрасної лірики!!! Дуже зворушливий вірш! Чекаю з нетерпінням на Ваші нові твори!