Я звик відчувати присмак твоїх мрій
Бути зрячим, серед примарних тіней
Ти провокатор моїх відчайдушних дій
І твій запах кавово – осінній
Ти раптова, як травнева злива
Гаряча, як вулкана магма
Як міраж непостійна та манлива
Ти Єва, що тікає від Адама…
Сядь навпроти, дай візьму долоні
Розкажи усі свої турботи, про сніг і хуртовину
Та знай і пам’ятай, що нас вже двоє на пероні
На потяг, що летить по рейкам часоплину…