Навіщо, браття, нам свобода,
Коли анархія в мізках,
Де кожен сам собі господар
І влада згідна жити так.
Суспільну власність розікрали
Відсотків десять всіх родин,
А інші теж не відставали,
Згребли дрібноту до хатин.
На всі закони ми начхали,
Бо діє звичай в нас такий,
Відкупних дай щоб не чіпали
І всі вважатимуть – святий.
Кому нічого не дісталось
Кричить дай кусень і мені,
Таких чималенько зібралось,
Вони у розпачі й сумні.
Ділитися ж ніхто не хоче,
Своє ніхто не віддає,
Над прохачами світ регоче,
Багатий же шампанське п’є.
Отож усім,що запізнились,
Або не вміли грабонуть
І тим, що багатіть не вчились,
Лишилось в праці все здобуть.
Чи це можливо я не знаю,
Та хочу вірити що так,
І поділитися бажаю,
Що в праці весь життєвий смак.
09.10.09.
