І з Раю прогнали. До Пекла не пустять.
А що вона робить?.. Волосся розпустить,
Сміється глумливо. У пошуках дхарми
Знов.
Вона – Маргарита? Та ні, просто відьма.
Диявола-зрадника донька безрідна.
Чаклунка, спокусниця, хоче до Раю.
Не пустять.
Диявольську доньку до Пекла не пустять?!
Іди собі геть! Тьху, сквернота, розпуста!
Прогнали. А може, й вона вміла мріять
Колись?..
Ті мрії пеклись тепер в Дантових колах –
Вона піднімала протести, розколи.
Вітчизняна Велика – її рук учинок.
Не Гітлера.
Тепер вона плаче, і кров там – не сльози.
Ніхто не голубить, а жити – не в змозі.
Але вона мусить. Заклята навіки.
Відьма.
