коли заглядає світанок, за стіною щось відбувається
чутно кроки й рипіння, щось рухається наосліп
справа колишуться емоції, зліва - тривожить ранок
щось відбувається, щось хоче прийти на останок
перед сніданком, сховати в тобі початок
день грається світлочутливістю між келихів
і гримаси пропорційно бігають голими стінами
тобі здається, чи фантоми стають людяними
витискають сік з фіранок, кусаючи згубними
рухами шпалери, голодні , такі ж розгублені
початок розростається, йому замало простору
жити з кимось осторонь, - тепер надто дорого,
за це треба платити хоча б поглядами у вічі
ви знайдете точки дотику, подивись на мить правіше,
там ваш спільний сніданок, а між фантомами - щось інше
до вечора усі розійдуться, замалюються і вклеються в стіни,
ти пам'ятатимеш мало, терпець забирає останні сили
ти пам'ятатимеш першого, він впевнено рухався осторонь,
уникав твоїх рухів , розкладав на полицях сонники
в алфавітному порядку, починаючи від знаків оклику
він пішов останнім, залишився плямою над каміном
це і був початок, він жив у тобі рівно зміну
він виїв простір зсередини, намагаючись прибрати зайве
він пішов наосліп, можливо, завтра знову зайде
якщо ти не знайдеш на стінах іншої чорної плями
