Час від часу слова забуваю -
Не вживаючись в роль до кінця.
Не шукаю - ні стадо, ні зграю, -
Хоч там завжди є вільні місця.
Час від часу соромлюся втоми -
В окуляри ховаю синці.
Час від часу я хочу додому -
Там близькі мені навіть стільці.
Час від часу життя проживаю -
Воно завжди було - до лиця.
Не шукаю - ні стадо, ні зграю, -
Хоч там завжди є вільні місця.
Бачиш як тут тебе люблять і чекають на тебе і на твої вірші.А вірш і справді вартісний. Життя молодому завжди до лиця.В стаді вільні місця не для нас!
Юра Васюта відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та бачу... з чого і радію мовчечки. а про стадо... саме тому і намагаюся спілкуватися і заводити дружбу лише з особистостями, в яких відсутній інстинкт стада)
