Остання грань примітивна,
ніби кава з молоком до сніданку,
мов якась нова модна контркультура
з викривленою ідеологічною канвою
вкритою брунатно-жовтими плямами,
що стає останнім прибіжищем
не біженців, а просто мас,
тобто обережно підточеним чинником впливу
з банькуватими майже порожніми очима.
...бо примітивнішим від останньої грані може бути
дотик чи звук просякнутий надмірною обережністю.
...бо примітивнішим від останньої грані може бути
лише практика внутрішнього тепла на третій день
після того, як у будинку вимикають газ.
.... бо примітивнішим від останньої грані може бути
тільки світло наділене автономністю і
непідпорядкованістю лінії електропередач.
Остання грань примітивна думали інші грані
в той час, коли та, остання, була опорою,
в ту хвилину, коли її, останню грань,
пронизувало розуміння, що не буває
примітивним те, що більше ніколи не повторюється.
Дуже цікавий вірш! Глибоко. Не сподобалось тільки слово "прибіжищем" - не ясно хто і куди прибіг і чому в результаті щем... Може авторка мала на увазі "прихисток" чи "сховок" чи "захоронку"... чи ... Синонімв доволі. Але слово "прибіжище" чує пірший раз це якийсь дивний і неприродний неологізм.
ІлюзіЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може авторка мала на увазі "прихисток" чи "сховок" чи "захоронку"... чи ... Синонімв доволі. Але слово "прибіжище" чує пірший раз це якийсь дивний і неприродний неологізм.
