Дві мови рідні і чудові…
Співочі як сама весна…
І солов*їна рідна мова,
Й російська душу обійма…
Ніколи в серці не поб*ються
Дві різні і такі близькі
Дві доньки однієї неньки
Старої матінки Русі.
Співає піснею лункою
І українська на весь світ,
Російська також серце крає
І віршем у душі болить.
Не бачу в мові я різниці…
Тому й живу я обома,
Лиш суржик не терплю я, друзі,
І це, напевно, не дарма…
Так, розмовляти можна багатьма мовами, любити їх, захоплюватися. Лише молитися слід рідною мовою, як заповідав Господь. А суржику - бій! Натхнення Вам! Зі святом!
Чудовий вірш. Дві мови-дві культури. Чим більше людина знає мов, тим ширший в неї кругозір. Мова - це душа народу. Отже, Ви відчуваєте не одну, а одразу дві душі двох різних культур, які мирно співвіснують в одній особі
оптимист відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
