Без каяття
Ми підемо шляхами долі
До життя,
Що роздає лиш ролі.
Падаючи листям на підлогу,
Ми тримаємо себе в руках,
Ми просто ніхто ні для кого,
А душі ховають в собі тільки страх.
Без жалю,
Ми підемо болотами долі,
Я молю,
Щоб не було болю.
Падаючи листям на пісок,
Ми кричимо, наче страшно самим,
Ми ніщо для тих всіх зірок,
Що освітлюють з неба мрій наших дим.
