Сосновий бір заклякнув біля шляху,
Заснув у грудні та й весну проспав.
Легенький вітер, як весільна сваха,
Ялини мацав, сон їх турбував.
На мить у вітах ніби заблудився,
Пригладив ніжно локони в косі.
Зніяковів, пустунчик, розгубився,
Потім побіг купатися в росі.
Проснувся бір від зимової стужі,
Почув цнотливий аромат життя.
Умив коріння в сніговій калюжі
І зовсім скинув з себе забуття.
Стара ялина зазирнула в небо,
Шукала там, поміж зірками, чар.
“Доповісти бабусі про новини треба”, –
Подумав вітер і гайнув до хмар.
Бо там багрянець раптом засвітився,
Скотився з неба, як лавина з гір –
Це новий день світанком народився,
Упавши сріблом на зелений бір.
Які щасливі в тім бору ялини:
Пташки з чужини принесуть пісні,
Весняний вітер розповість новини,
А зорі нові подарують дні.
***
