Хвилина щастя як цей дощ,
Не встигнеш уловить і краплю,
Як по коліна у воді…
Не встигнеш приховати погляд,
Від сонця очі заховати,
Яскраве світло згасне в серці,
Лиш тінь вернеться із минулим..
Відкриєш правду в непомітне,
І не потрібне, що лиш зараз,
Тривожить у ночі тебе…
Здається далі все закрито,
Ключем замкнула своє серце,
Вона пішла туди де спокій,
Замкнувши спогади щасливі.
Лишивши поряд тільки відгук,
Про те що вмерло у душі..
Здається ти уже не можеш,
Вернуть шалені почуття,
Вона ж вернула тільки жалість,
Щоб серце змусити лишитись…
Здається, серце розірветься,
Від відчуття що ти один,
Бажаєш глянуть їй у вічі,
Змінить свої пусті слова,
На щось живе,
На те безсмертне,
В те, що не вірила вона…
Не встигнеш, а вона покине,
Все те, що ти не розумів.
Що серце ранило до крові,
І лила сльози на полицю…
На ті слова, які ти вперше,
Хотів вернути до життя,
Вона всміхнулась і без слова,
Пішла до іншого в обійми…
Хоч серце твоє ранить.
Знає…
Як біль тепер тебе вбиває,
Не може вкинути цю правду,
І знову відпустить тебе,
Щоб хоч на мить побачити,
Як бути не твоєю…
ID:
217895
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.10.2010 13:46:58
© дата внесення змiн: 24.10.2010 13:46:58
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
