Шматки від слів, обривки весен,
Неначе листя, що паде з гіллЯ,
У водостічних трубах з дахів віднесені
Дощі, сніги і звуки на мінорній ноті ля.
Земля намотує на осі кола,
Заходить сонце, потім сходить знов,
Тече повітря й солов"їним солом
Відгукується співом на чиюсь любов.
Чиюсь... Свою віддала в добрі руки,
Я перевела в попіл всі хиткі мости,
І народила прощення у муках,
Тепер і я із ностальгією на ТИ.
Гарно!
Хочете, розвеселю?
Приходить чоловік на роботу із бланшем під оком. Його питають:"Хто?" Він каже:"Дружина" Вони: "За що?" "Та ТИ їй сказав" "???" "Лежимо ми з дружиною разом у ліжку. Вона й каже мені:"Щось ми давно сексом не займались" А я відповідаю: "Не ми, а ТИ"
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ПРиємно, що Ви прониклися емоціями вірша, значить зрозуміли. 
