Черго́ва порція зими
мано́ю опови́ла душу.
Ні голосом,
ані крильми́
твоєї тиші не порушу.
Зійшла у крижані сніги —
льодами очі обдираю...
Веду із долею торги,
у пошуку земного раю…
У антології буття —
нема їдкішої сатири:
ні прощі,
ані вороття —
заметено орієнтири...
О, небо, за які борги
дано́ оте в’язке безкрилля?
Відтануть дикі береги́ —
я серце про́весні відкрила...
Ірина Білінська
25.01.2026
