Чергова порція зими
мою запеленала душу.
Ні голосом,
ані крильми
тепер твій спокій не порушу.
Я забрела у ці сніги —
коли і як —
сама не знаю.
Холодним берегом тайги
іду — вигнанницею раю…
Між паралелями буття —
почуй мене
на три-чотири!
Ні прощення,
ні вороття —
заметено орієнтири...
О, доле, за які борги
судилося в’язке безкрилля?
Відтануть сонні береги,
де квітне пам'ять про вітрила.
Ірина Білінська
25.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2026
автор: Ірина Білінська