UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: К0ВАЛЬ: Свічі - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Квітка)), 20.01.2026 - 20:39
Це боляче...  Дивитись у ці очі і розуміти, що... Дякую, за вашу творчість Не вистачало Читаю знов і знов...
Вітаю вас, Квітко! Радий знову читати ваші коментарі і бачити вас на сайті
 Окрема подяка за такий щирий і емоційний відгук  
liza Bird, 19.01.2026 - 13:52
Дуже сумно і болісно...замислилась... як у наш час можна розбурхувати війни... 
Kлер Клер, 19.01.2026 - 11:20
Здається зрозуміла, що ви тут хотіли сказати.Яку історію розповісти. Що він дозволяє їй життя після них? Чи це я нафантазувала?
Як і з будь яким іншим віршем - кожен побачить щось своє ) Першочергово мені йшлося про алеї наших полеглих героїв, по яких ми проходимо щодня, навіть не вдивляючись в їхні обличчя. А вони наче спостерігають за нами усіма. Можливо так колись дивитимусь і я на перехожих, а вони навіть не знатимуть, що це я на них дивлюсь з фото, бо за життя не були знайомі зі мною особисто... Це як спроба глянути на наш світ з іншого боку алеї полеглих
А я побачила, що він з цієї алеї дивиться на неї і каже, що проходити повз уже вистачить і одного разу вона вже подивиться інакше на нього, не впізнавши. Ну для мене то було так - вона впізнає його, але зрозуміє, що він - вже скрізь, а не тільки там. І що він вже завжди буде з нею, навіть якщо вона продовжить жити далі. Це насправді усвідомлення того, що наша душа набагато більша за тіло.
Дуже цікава точка зору. Я писав з точки зору чоловіка, ви прочитали зі сторони жінки - це чудово, що ці дві версії можуть дружно співіснувати в цих рядках
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
