Синьку остывших губ Сверху накрыла шаль. Это не я, а друг. Это не я, а жаль. В камне застывших глаз Раньше горела заря. Это не мой был взгляд. Это не я, а зря. Вьётся душа вокруг, В памяти рвёт календарь. Это не я, а друг. Это не я, а жаль.
ID: 103537 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 18.11.2008 19:30:06 © дата внесення змiн: 18.11.2008 19:30:06 автор: русофил
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie