Щоб обрати нікчемне і
Знов жаліти незначуще,
Серед світу без пам’яті
Запускайте між плес,
Без причини і наслідку,
Емоційно й піднесено
Сіру гаву як ластівку,
Ніби вістку з Небес!
Щоб у етно метафорах,
Як у чоботах дідових,
Від великого розуму,
Крізь неспокій сердець,
Все зелене , незвідане,
Наче мантра з минулого
Стугоніло над обрієм
Й наближало кінець...
