Я по крупиноньках збираю
Вкрай пристрасну її любов,
Долоні, очі... Бо гортаю
В минуле сторінки... У кров
⠀
Дозую краплі ендорфіну
З немислених боків життя
Чужого світу, з аспірином
Вже уприкуску. Вороння
⠀
Мій рідний край тепер набуде,
Єхидни здіймуть вир брудний,
Прийдуть народи і засудять
Мене за слабкість. Піт гіркий.
⠀
На недовірливім прижмуру
Віч, битих світлом до сльозин.
Чайок холодний, жменька дуру,
Ковток, понюшка, далі - спин
⠀
Ідіть-но геть! Стрільці на стінах!
На баштах стійбища баліст,
Гаки, очепи, кров на стрілах,
Мости в зеніті. Егоїст,
⠀
Рву словом зайд навал разючий.
Наїжившись колю сповна́.
У спеку, дощ, мороз жагучий
Я на сторожі. Сатана
⠀
Підступний, хитрий, окаянний
Розніс весь виворіт буття,
Де все нестямне, я нестямний,
Дзвін шпор несемо все життя.
⠀
Де спільна гамівна сорочка,
До спини-спина й так щодня.
Стискає руки оторочка...
Де ж віра? Боже, скрізь - брехня!
⠀
Не бачать небокрай зіниці. -
Лиш біль, агонія і страх
Ми дивимоь на небилиці
І крізь шарфи вдихаєм прах...
⠀
... Все прах. І наші злості
Несамовито труять кров.
Шукаю знов, ламаю кості
Вкрай пристрасну її любов...
⠀
ОРИГІНАЛ
Я собираю по крупицам
Её безумную любовь.
Глаза, ладони и страницы
Назад отлистываю. В кровь
По капле дозу эндорфина
Со всех немыслимых сторон
Чужого света, с аспирином
Уже в прикуску. И ворон
В моём краю теперь прибудет.
Ехидны взмутят зыбь болот.
Придут народы и осудят
Меня за слабость. Горький пот
На недоверчивом прищуре
Прибитых светом сонных глаз.
Холодный чай, щепотка дури.
Глоток, понюшка, и в отказ.
Подите прочь! Стрельцы на стенах!
На башнях стойбища баллист.
Багры, крюки, канаты, вены,
Мосты в зените. Эгоист,
Держу осаду ощетинясь
Ежом зазубренных словес.
В дожди, в жару, и даже в минус
Стою на страже. Демон, бес
Хитёр, коварен и бесшумен
Сорвал изнанку бытия.
Она безумна, я безумен.
Всё ходим шпорами звеня
В одной смирительной рубашке.
Спина к спине, два нерва в жгут.
И ломит руки, как же тяжко.
Как мало веры... Боже, врут!
Глаза в глаза не видно неба.
Лишь боль, агония, и страх.
Мы смотрим в даль, на нашу небыль.
И сквозь шарфы вдыхаем прах...
... Всё прах. И наши злости
Нещадно травят нашу кровь.
Я всё ищу ломая кости
Её безумную любовь...
ID:
946431
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.04.2022 20:39:34
© дата внесення змiн: 29.04.2022 20:42:10
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
