В минулого пащу
Зриваються епохи
Найгірший і найкращий
І навіть ти потрохи
Твої ідеї, смисли
І цінності всілякі
У шлунку часу скиснуть
І Хочеш плач, чи дякуй
Ти ж долетиш словами
Крізь атмосферу лиш
На зустріч із зірками
Холодними,облиш
Мимолітнім бажанням
Простоті корися
Нещирому коханню
Дивися, дивися
Як незнайомець черговий
Втрачає єдине буття
Від абсурду вий
Що іде життя
