І знову повіяло вітром,
І яблука стиглі в саду…
На лісі* стрічає макітра
Бабуню мою молоду.
І я, босоноге хлопчисько,
Заходжу по яблука в сад,
Де віття схилилося низько
Й медовий звиса виноград…
А небо, мов мавчині очі,
У косах задумливих груш
Мені навздогін прошепоче:
«Спинися! Миттєвість не руш!»
* ліса – плетена з товстої лози огорожа.
09.09.21
