Світ мій палає, хмари в диму...
Хто підпалив зоряне небо?
Свій чи чужий? Спалах та біль...
Більше не буде ні мене, ні тебе.
Нас не згадають зорі ясні,
Наче у пеклі, згораєм в любові,
Наче у пеклі наш рай на землі...
Нам залишилося жити в полоні...
Була надія, та кінчились дні...
Зоряне сяйво більше не бачим.
Ніч обійма, і холод в думках...
Палко коханих ми пробачим.
Світ не палай, я благаю...згорю,
Більше не буде кохання, любові..
Свій чи чужий наш загублений рай?
Ми наодинці... кохання з журбою.
