Я кричу, а слів моїх не чути,
я люблю, а серце нероздільне.
Ой...як же бути, як же бути?...
Воно біжить як божевільне.
Долоні мої прагнуть твої,
уста наповнені бажанням,
чому ми завжди в світі двоє,
чому ми завжди у коханні.
Ти так мовчиш, що я палаю,
я хочу лиш тебе почути,
я вже признався, що кохаю...
О...як же бути?
