Хіба не цю весну чекали,
Чому ж цвіте та не для нас?
Чи все до осені звикали,
Для нас найкращий був цей час?
Відплаче осінь листям спілим,
А на краю душі зима.
Чи ми чекать весну не вміли,
Могли лиш мріять крадькома.
Не раз вела тебе за руку,
В весну ти вірить не хотів.
І придавав мені цим смутку,
Як я чекала все ж цих днів!
Тому весна, мабуть, холодна,
Хоч дуже рано так цвіла,
Та я повірити в те згодна,
Що недарма весна прийшла..
Прекрасний вірш, як і завжди!Так, пані Надіє, з весною в кожного пов'язано багато спогадів. І прекрасних і не дуже. Але вона завжди чарує цвітінням і відродження природи.