З гаїв не все ще осінь познімала.
Не встигла толком одяг той попрати.
А вже зима пухове покривало
На неї кинула й веліла спати.
Та як заснеш, коли ще стільки діла?
Не йде і сон у голову, бо рано.
І осінь рве на шмаття ковдру білу,
Ховаючись за спиною туману.
