А білий сніг кружляє, кружляє,
Вітер його в поле широке жене.
Замітає стежку - замітає,
По якій мій милий до мене іде.
Ой снігу пухкий та біленький,
Хоч на одну мить ти призупинись.
Поглянь де там є мій миленький
І стежиною йому постелись.
А вітер північний пустотливий,
В горах серед смерек гуляє.
І лапатим пухким білим снігом
Стежку до хати засипає.
Стежино моя, рідна стежинко,
Стелися рівненько до самої хати,
Розкинься по полях ти широко,
Не дай милому моєму заблукати.
Простелилася стежина рівненька,
Та й до самої смерекової хати
І вибігла дівчина молоденька,
Свого коханого радо зустрічати.
