| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: ОВДОВІЛЕ СЕЛО - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. 
 КОМЕНТАРІ Юхниця Євген, 12.03.2016 - 21:03тут сильно, стильне, закольцьоване "овдовілим селом", виконання з "цвинтарським" небагатослів,ям - дуже майстерно-чуттєво передано!     Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00В мене саме таке відчуття,коли приїжджаю в село.Сум,пустка і,головне,що це не якесь забите село,в минулому містечко,але все йде до того... Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Мені дуже важлива Ваша оцінка.Дякую.     Nino27, 09.02.2016 - 19:58Боляче...   \Давай помовчимо хвилинку,друже... В память про тих хто мав би право жити. Болить душа і страшно дуже-дуже, Сльозами горя цього нам не змити.\ А без сліз...не виходить.Віршик чудовий!!!       Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Дякую,Ніно,за пітримку.     Світлана Крижановська, 01.02.2016 - 20:09  Важку тему Ви підняли, пані Людмило! На даний час і справді у селах багатьох районів велика кількість спорожнілих будинків. До того ж, торкнулися військової тематики, самотності вдови... Зворушливо!           Надія Карплюк-Залєсова, 01.02.2016 - 17:32Болить, коли цьому кінець ? Адже матері не вдови - в неймовірному страсі... Людмила Пономаренко, 01.02.2016 - 15:21Дуже зворушує Ваш вірш - гіркотою, болем і небайдужістю до людських доль.       Ганна  Верес  (Демиденко), 01.02.2016 - 14:08Людочко,  кланяюсь  Вам  за  таку  поезію.  Надзвичайною  тугою  віє  від  неї,  але  ж  яка  тяжка  удовина  доля!  Вам  удалося  передати  і  горе  України,  і  біль  жінок...  Обираю.                   Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Найпомітніша ця проблема в селі:усіх знала,осиротілі дори.брак чоловічих рук..,самотність       | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||||||