Лине з уст моїх слово,
Наче клекіт лелеки.
У душі ти добово,
Хоч від мене далеко.
Рву доріг кілометри,
Простір крилами точу,
Не вміщаю під светром
Почуття, що лопочуть.
З першим променем – в грудях
І у дні поміж праці.
Чи колись я забуду
Очі чорні, гарячі?
Актуальне питання. Також намагаюсь забути ті очі, вуста, дотики. Кажуть, що час гоє рани. Але чи стирає пам'ять? Бажаю вам і собі усього найкращого з іншими очима - добрими, ласкавими, турботливими і повними любові