Гумор. Про Жабку. ( Дитяча байка з недитячою мораллю)
У болітці серед лісу
Якось Жабці стало тісно -
Всі набридли їй подружки,
Несмачними стали мушки...
Остогидло їй пірнати,
На льоту комах хапати...
Захотілось їй цим літом
Підстрибнути й полетіти!
ПіднестИся вище в небо –
Головна її потреба!
Але жаби крил не мають,
А тому і не літають...
Та є крила у Лелеки,
Котрий зовсім недалеко
Пролітав понад землею
Із подругою своєю...
Раптом унизу щось квака:
-“Земноводна я невдаха!
Все болото обпірнала,
Все латаття обстрибала.
Кожен тут куточок знаю
Та жагу пізнання маю -
Хочу над усе літати,
Решту світу пізнавати...”
Жабка лапками вхопила
Гілочку що повз проплила
І з майстерним досить класом
По воді ковзнула брасом.
Зацікавились Лелеки:
- Що ото внизу за клекіт?!
І донизу скерували
Свій політ, аж крила склали.
Прутик дзьобами вхопили:
- Нумо, з нами полетіли!
- Вже у Жабки ейфорія –
Стала здійснюватись мрія!
Гілочку тримає ротом -
Унизу уже болото!
З неба ліс такий красивий!
Щастя стримати несила...
Квакнула: -“Агов, подружки,
Ви тепер неначе мушки!”
- Прутик Жабка відпустила
Й подорож на тім скінчила.
Десь Лелеки у польоті,
Жабка ж квакає в болоті -
Світ пізнати не зуміла,
Бо завчасно рот відкрила.
Дякую! 
Чи- таке...
Неодмінно завітаю!
рома
