Паралелями-відчуттями, непідкупним твоїм магнетизмом,
Русявим волоссям, дитячим поглядом, солодким присмаком губ,
Ти - остання моя любов, найновіша моя вітчизна,
Дофамінова моя залежність, панацея душевних простуд.
Я вловлюю запах твоїх не дитячих відвертих розкутих мрій,
Темп твого кроку - звабливі мотиви танго,
Ти розлучила мене із світом, із реальним ходом подій,
І від Бостона до Джанкоя літають мої думки, коли прокидаюсь з тобою ранком...
Холодна, безмежна, терпка, взаємноподавлена осінь,
Розплела свій клубок із шерстяних ниток-пліток...
Мені двадцять два...Мені всього у світі досить,
У мене є ти як кредит на довіру не безмежно довічний строк...
На полюсі зараз ніч, кордони східних імперій стрічають ранки,
Ти - ввічливий птах, крила твої з протиріч,
Не спійманий сон, не пояснена низка подій,
Обіймів гарячих бранка...Мого серця стане на мене, на тебе,
На добру ще сотню сторіч....
