- Знаєш, наші серця розчавлені до краю,
бачиш як сік стікає крізь пальці?
Селевим потоком від краю до краю
линуть прощання та сльози зі станцій.
І їхні міста ще не дихали порохом
мертвих вулиць із залізними жилами.
Їхні дороги не переплітались,
а йшли безупинно в різні сторони.
Кордони розбиті, забуті, залиті
свинцевим мовчанням затихлих сердець.
- Кохана, заклеєм, зашиєм всі миті
і спогади. Це не наш кінець.
