Чиїсь поцілунки знову пахнуть китайським чаєм,
Одне тільки прикро, не можу згадати чиї.
Дощ крокує по вулицях й перехожих не помічає,
Дощ до болю засмучений, хтось у нього поцупив мрію.
Шкандибає до суду, щоб подати на апеляцію.
Барабанить по шибках..Розбивається об пороги...
І шепоче на вушко вітрам, що він має рацію,
І в пориві благальному падає суддям в ноги.
Розмивається в титрах....Розчиняється в дзвінкоголоссі...
І вже зовсім розгублений падає край стола.
Справа в тому, що дощ безнадійно закоханий в осінь...
Як її не молив вона все одно пішла...
Чуттєвий вірш вийшов!!! і можна - не використовуати слова на кшалт "шкандибає" та "поцупив" - у ряду, де надано місце арії "дзвінкоголосся" з Вас - електронний могарич Можна - й два
ІлюзіЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
з Вас - електронний могарич 
дякую 
-закусюємо))) 
+ 
= 
