Грає на скрипці світанок
тиху сонату-печаль.
Знову прийшов до нас ранок,
Ніч вже зникає на жаль.
Перли акордів намистом...
Він заспокоює гнів,
і пролітае над містом
знов кришталевий цей спів.
Сонце повільно й примхливо
з-за горизонту пливе.
День починався бурхливо,
все оживе...оживе...