Я знаю вже...- цей біснуватий погляд...
Що бачить там!...- не тут життя...,
Перебравши вічність, знайти там теплий спогад,
- не гріє він, - не відшукати каяття...
Сердечні нори, кишать вже новим болем,
як метрополітен - субстанція буття...
Що бачить вільний птах? над тихим синім морем?
- Розбиті в айсберг долі, і привид корабля...
