Думки нестримно поглинають,
Бурхливою рікою в голові.
Так різко, ніби в шторм кидають,
Об скелі б'ючи десь в даличині.
Як вибратись із того шторму,
Бажань та невгамовних потрясінь,
Невизначеності того болю,
Що не побачу я тебе в цю мить.
Це лиш мимовільні сподівання
На зустріч, що була як уві сні,
Чисте й невинне, що в душі бажання,
Побачити тебе перед собою у житті.
